За даними дослідження SmartCitiesWorld і Interact by Signify, велика частина «розумних» міст до сих пір знаходиться на початкових етапах реалізації стратегії smart-city, і тільки 31% країн, що реалізують таку концепцію, переконані, що їх план розвитку відповідає потребам сучасного суспільства.

У звіті використовувалися дані, отримані при анкетуванні керівників громадських організацій, телекомунікаційних компаній, постачальників інноваційних рішень. Було встановлено, що багато міст можна охарактеризувати, як такі, що «знаходяться на переломному моменті» через відсутність стратегії впровадження інновацій. Експерти наголошують на важливості створення відкритої цифровий архітектури в мегаполісах для того, щоб державні стартапи і приватний бізнес могли спільно користуватися перевагами смарт-систем.

Під час опитування 31% респондентів висловив думку, що «розумних» міст не існує або рівень їх розвитку поки недостатньо високий. Наприклад, щоб побудувати з нуля таке технологічно оснащене місто як Сонгдо (Південна Корея), потрібна величезна кількість інформаційних, матеріальних і людських ресурсів. Міста, що мають статус smart-city на сьогоднішній день: Остін, Сан-Дієго (США), Барселона (Іспанія), Брістоль (Великобританія), Дубай і Сінгапур, який був визнаний «розумним» містом року на Всесвітньому конгресі Smart City Expo в 2018 році. На тому ж конгресі Кашкайш (Португалія) був відзначений як місто, що досягло успіху у зменшенні кількості пробок на міських дорогах, а Гельсінкі (Фінляндія) – відзначене як таке, що зробило максимальний внесок у соціальну політику.

Існує навіть стандарт «розумного» міста – Sustainable development of communities (Показники міських послуг та якості життя, ISO37120). Він був введений Міжнародною організацією зі стандартизації у 2014 році і переглянутий у 2018 році. Стандарту підпорядковується 17 галузей, серед яких основними визнані економіка, освіта, управління, охорона здоров’я, безпека та екологія, фінанси, транспорт, пожежна охорона і реагування на надзвичайні ситуації. Відсутність стратегії розвитку впливає на перспективи міста і його смарт-статус: залишається тільки номінальне «звання» смарт-сіті, а фактичних змін не відбувається.

44% керівників повідомили, що роблять ставку на вертикальні додатки (такі додатки виконують суто одну задачу для бази даних, наприклад, обробляють вхідні замовлення) практично у кожній міській галузі, при цьому в топі тримаються тільки безкоштовні або найдешевші додатки; ще 20% опитаних заявили, що основний упор повинен здійснюватися на розвиток інфраструктури в цілому, а вже після – на технічне доопрацювання кожного сектора промисловості або соціального життя. Існує і ще один досить популярний підхід до формування концепції смарт-сіті: це взаємодія з людьми. Наприклад, Європейське інноваційне партнерство по розумним містах і суспільних групах (EIP-SCC) розробило спеціальний Інструментарій взаємодії з громадськістю (SET), щоб допомогти місцевій владі подолати розрив між вищою ланкою управління і простими громадянами. У США аналогом такого інструменту є програма «Інновації за участю людей», впроваджена вашингтонською урядовою Лабораторією управління (GovLab).

Отже, в сучасному світі все ще присутня потреба у кваліфікованих фахівцях і обладнанні, які б допомогли зробити звичайне місто «розумним». Однак простежується й інша тенденція: створення міських платформ, які об’єднують владу і жителів. А ось чи зможуть гуманізація технологій і колективне використання вже наявних технічних рішень забезпечити тотальне поширення технології smart-city, покаже час.

Автор: Марина Шост


Читайте також:

Energy Information Administration опублікувала рекомендації з енергозбереження

У Далласі відкриють першу в Північній Америці виставку «розумний дім»

Коментарi