Сучасні методики навчання програмуванню у початковій школі враховують психологічні тонкощі та особливості роботи з дітьми різних вікових груп. Переважна більшість провідних освітніх програмних ресурсів в онлайн форматі для вивчення програмування розбиті на навчальні цикли, що розраховані на кожен клас або конкретну вікову групу. Їх спектр і доступність дозволяють з легкістю інтегрувати необхідний навчальний курс до умов і потреб школи.

Навчальні курси, що пропонують такі ресурси, будуються передусім на інтерактиві та візуалізації процесів, що дуже важливо для кращого сприйняття дітьми контенту й дозволяє одразу бачити та аналізувати результат виконання найпростішої програми.

Процес є послідовним і поступовим. Кожен етап навчання реалізується відповідно до обраного навчального курсу. Розвиваючий аспект пов’язаний із поступовим формуванням відповідного логічного та алгоритмічного мислення.

В Україні головна мета предмету «Інформатика» у відповідності до існуючих вимог Державного стандарту початкової загальної освіти полягає в ознайомленні учнів з інформаційно-комунікаційними технологіями та формуванні у дітей навичок і компетенцій, необхідних для реалізації їх творчого потенціалу й соціалізації у суспільстві.

Задля досягнення поставлених цілей відповідна навчальна програма має ґрунтуватися на прогресивних і доступних підходах і методиках, що дозволяють ефективно викладати основи роботи з ІКТ та максимально адаптувати їх до можливостей і особливостей дітей молодшого шкільного віку.

Для формування та якісного розвитку логіко-алгоритмічного мислення на уроках Інформатики учнів початкових класів необхідно використовувати спеціальну систему завдань, яку можна при бажанні інтегрувати до будь-якого предмету.

Основні задачі методичного курсу програмування у початковій школі мають наступні загальні властивості та цілі:

  1. Ознайомлення з електронними пристроями та технікою їх використання (якщо в цьому існує потреба з урахуванням того, що більшість сучасних дітей здобувають навичок роботи на комп’ютері/планшеті/смартфоні ще у дошкільному віці);
  2. Введення безпосередньо до відповідного навчального курсу (починається з опрацювання елементарних ключових понять і дій, на яких базується робота з простою програмою);
  3. Розуміння та вивчення основ алгоритмізації;
  4. Вивчення та практикування об’єктно-орієнтованого і подієвого програмування;
  5. Знайомство з технологіями візуалізації, моделювання об’єктів, процесів і явищ;
  6. Організація проектної діяльності – як одноосібної, так і групової;
  7. Організація науково-пізнавальної діяльності;
  8. Встановлення міжпредметних зв’язків у процесі проектної та науково-пізнавальної діяльності;
  9. Організація командної роботи зі спрямованістю на творчість і креатив.

Безумовно, кожна країна проходить процес модернізації й удосконалення окремих навчальних програм і курсів та освітньої системи в цілому у відповідності до своїх можливостей і пріоритетів, а також залежно від рівня економічного й соціального розвитку, матеріально-технічної бази та, власне, рівня усвідомлення реальних потреб сучасних поколінь і ринку праці. Однак, якщо розглядати класичні приклади вже існуючих шкільних програм безпосередньо з Інформатики у світовій практиці, то, як правило, вони будуються за схожим принципом і мають схожу гнучку структуру, яка вільно інтегрується до будь-яких умов навчального процесу.

Автор: Юлія Долгоп'ятова


Читайте також:

Навчання кодуванню розвиває підприємницькі навички у дітей

Робототехніка в школах: основні тенденції навчання

Коментарi