Незважаючи на те, що ідея навчання програмуванню дітей молодшої школи народилася ще у 1960-х, до недавнього часу у жодній з країн світу не було шкільної програми, здатної гарантувати успішне оволодіння даними навичками на рівні «другої грамотності». Власне, проблема, хоч і в інших масштабах, існує й сьогодні – враховуючи стрімкий розвиток технологічного прогресу, більшість освітніх систем досі не відповідає реальним потребам ринку. Це фактично загальносвітова тенденція, що пояснюється складнощами у можливостях різних країн охопити всі актуальні зміни та реалізувати їх у тілі навчальних програм для дітей різного віку. З цього витікає й інша не менш глобальна проблема – наростаючий дефіцит кваліфікованих кадрів, які здатні професійно взаємодіяти з інноваційними технологіями на різних рівнях і в різних сферах діяльності.

Станом на сьогодні відсоток залучення школярів у процес програмування в рамках шкільних програм коливається від 1 до понад 40 відсотків залежно від держави та її розуміння впливу IT-індустрії на перспективи сучасного покоління. Потреба зумовлена попитом. Число країн, що переорієнтують свої навчальні програми з ІКТ на розвиток навичок програмування в учнів і включають даний предмет до національних і регіональних шкільних планів, зростає з кожним роком. Що стоїть за цією новою тенденцією?

Світова IT-культура подолала бар’єр між просто високооплачуваною сферою діяльності та запорукою успішного майбутнього будь-якої дитини. А тому раннє програмування поступово трансформується з особистих пріоритетів батьків школярів в обов’язковий пункт загальної освітньої програми.
У числі країн, які запустили цей процес, Китай, США, Канада, Сінгапур, Австралія, Корея, а також левова частка країн Євросоюзу. Дослідження ЄС серед 20 європейських міністерств освіти, проведене ще у 2014 році, показало, що вже на той момент комп’ютерне програмування було частиною навчальної програми у 12 країнах: Болгарії, Кіпрі, Чехії, Данії, Естонії, Греції, Ірландії, Італії, Литві, Польщі, Португалії та Великобританії. Ще 7 країн ЄС планують включити цей предмет до своїх навчальних планів до 2020 року.

Наразі у США класи раннього програмування пропонують понад 40% шкіл.

У 2018 році влада Китаю зробила уроки програмування обов’язковими в рамках державної шкільної програми для молодших і середніх класів.

У Сінгапурі Міносвіти розпочало повсюдне впровадження програм раннього програмування у 2017 році – діти освоюють предмет з початкових класів.

У 2018 році Уряд Південної Кореї зробив навчання програмному забезпеченню обов’язковим у рамках державного навчального плану в середніх школах і планує розширити його до початкових шкіл уже до кінця 2019 року.

Тут найголовніше – розуміти, що програмування являється фактично ландшафтом IT-культури та фундаментом IT-ринку. І дати дітям можливість навчитися програмувати вже сьогодні – означає не лише зробити їх конкурентоспроможними фахівцями на ринку праці, вимоги до якого постійно зростають. Це означає автоматично дати можливість країні підвищити ВВП, а також рівень і якість індустрії та створюваної нею продукції в комплексі.

Коментарi