Деякі критики ініціативи вивчення програмування, починаючи зі шкільної лави, все ще стверджують, що мета просування цієї ідеї зводиться лише до банальної необхідності у масовому збільшенні числа програмістів на ринку й підвищення прибутку технологічних компаній, які їх потребують.

Однак, насправді, за багато років практики впровадження програмування до шкільних програм різних країн світу така думка не знайшла жодних конкретних доказів на свою підтримку. Так, факт залишається фактом: за статистикою, лише менше половини випускників коледжів та інститутів/університетів, які ще зі школи вивчали програмування й згодом стали фахівцями у галузях науки, технологій, інженерії або математики, отримують роботу в своїй галузі після випуску. Але це не привід недооцінювати переваги «правильної» інформатики у школі: навчаючись програмувати, діти формують кращі якості, навички та вміння, на яких будується сучасний соціум.

Безумовно, існують теорії на цей рахунок, які ставлять під сумнів ідею про те, що «розрив у навичках» між здібностями працівників і потребами роботодавців дійсно існує, але сьогодні експерти в освітньому середовищі дивляться на це питання інакше. Саме численні спроби усунути цей розрив за допомогою впровадження, зокрема, у школах якісно нового концептуального предмету «Інформатика» не лише допомогли виправдати всі вкладені у це інвестиції, але й кращим чином позначилися на нових поколіннях учнів.

Раніше вивчення ІКТ фокусувалося виключно на комп’ютерній грамотності – більш примітивному підході до навчання ключовим комп’ютерним опціям, роботи з текстами та базовими електронними таблицями, використанні програм, які вже застаріли. Нові навчальні програми з інформатики вчать дітей вже цифровій грамотності на базі нових можливостей програмування: діти з раннього віку формують алгоритмічне мислення, створюють логічні зв’язки, освоюють й придумують власні програми.

Практика освоєння азів програмування в ранньому віці ще 10 років тому показала настільки хороший результат з точки зору всебічного розвитку дітей, особливо у контексті їх підготовки до успішної самореалізації у будь-якій професії, що сьогодні стала повсюдною.

Звісно, кожна країна трансформує та вдосконалить систему освіти по-своєму, відштовхуючись від рівня економічного й соціального розвитку, відповідної матеріально-технічної бази, ну, і, власне, рівня усвідомлення реальних потреб сучасних поколінь і ринку праці. Однак, якщо розглядати класичні приклади вже існуючих шкільних програм з інформатики у світовій практиці, то, як правило, вони будуються за схожим принципом і мають схожу структуру.

У країнах ЄС, а також у багатьох Штатах Америки навчання програмуванню у школах проходить у три етапи:

  • Стадія 1 – ключова (5-6 років): діти вивчають, що таке алгоритми, принцип їх роботи, притому прив’язка до комп’ютерів на даному етапі не є обов’язковою. Клас отримує набір простих інструкцій, і з допомогою викладача учні, в індивідуальному порядку чи колективно, мають певним чином проілюструвати якусь ідею, розбиваючи творчий процес на етапи або рівні. Вони також освоюють перші найпростіші програми та поступово вчаться створювати свої, розвиваючи таким чином логічне мислення, вміння долати труднощі та вирішувати проблеми, глибше пізнають можливості комп’ютерних пристроїв і програмного забезпечення, формують свій перший цифровий контент».
  • Стадія 2 – базова (діти 7-11 років): діти більш старшого шкільного віку створюють і налагоджують свої власні, вже більш складні програми та додатки, вчаться ними керувати, коригувати поточні помилки. Процес відбувається з конкретними цілями – якісно оволодіти такими поняттями, як змінні, послідовність складних алгоритмів і їх взаємодія. При цьому вони продовжують розвивати та зміцнювати навички логічного й критичного мислення, ефективного контактуючи з технологіями, розуміння їх необхідності та можливостей у сучасному світі, правильного використання інтернет-сервісів і додатків. З’являється більше практики застосування сучасних пристроїв для збору й аналізу даних та інформації.
  • Стадія 3 – підсумкова (діти 11-14 років): вступаючи до старшої школи, діти вже вміють використовувати дві та більше мов програмування, одна з яких обов’язково є «базовою» текстовою, – щоб мати можливість створювати свої повноцінні програми та додатки. При цьому школа або безпосередньо викладач кожного конкретного класу залишає за собою право приймати рішення, які саме мови програмування діти будуть вчити в подальшому для досягнення прогресу. Крім того, учні освоюють просту булеву логіку (оператори AND, OR і NOT), працюють з двійковими числами і вивчають, як комп’ютерне обладнання та програмне забезпечення працюють разом.

Слід зазначити, що на кожному з описаних етапів діти, як правило, вчать й основи комп’ютерної безпеки, безпечного користування інтернетом, а також освоюють практику своєчасного виявлення ймовірних проблем, пов’язаних із «поганим» контентом, і усунення неприємностей, які можуть виникнути у зв’язку з його «неправильним» використанням.

Як готують учителів до таких, на перший погляд, непростих особливостей і специфіки викладання сучасної інформатики? Просто не створюють проблем на старті: звертаються до застосування кращих базових онлайн платформ, розрахованих на навчання та прогрес як учнів, так і викладачів. За останні 5 років на практиці всі освоїлися досить швидко й отримали кращі переваги у вигляді навичок і компетенцій, які сьогодні так необхідні у світі інновацій.

Автор: Юлія Долгоп'ятова


Читайте також:

Лондонський стартап Cypher зібрав 277 тисяч євро на розвиток дитячого табору програмістів

Як «любительське» програмування та створення комп’ютерних ігор трансформувалося у цілу науку й позначилося на сфері освіти

Коментарi