Останнім часом в Україні стало традицією хвилеподібно захоплюватися західними підходами до модернізації освіти. Для держави, що тільки досліджує «на смак і колір» альтернативні методики навчання, це вже прогрес. Але для реальної підготовки сучасного покоління до успішного майбутнього цього недостатньо. Ключове завдання – дати дітям і вчителям можливість, на яку вони чекають. Можна чекати разом із ними. А можна об’єднати зусилля та діяти. Поїхали?

Кейс №1: Ранньому програмуванню у школах – бути

24 березня, в ході конференції Міні-EdCamp за темою «Виховання і навчання дітей в епоху DIGIT@L», був підписаний меморандум про співпрацю у розробці проекту по включенню раннього програмування до курсу існуючого предмету «Інформатика». Що відбувається? Те, до чого ми готувалися тривалий час, усвідомлюючи труднощі, з якими доведеться зіштовхнутися на шляху до реалізації поставленої мети: провідний інтегратор інноваційних технологій в Україні, група компаній EVEREST, і Гімназія А + ініціюють розробку програми навчання ранньому програмуванню школярів.

На даному етапі вже навіть створена робоча методична група, до якої увійшли педагоги й фахівці в області програмування та ІКТ. Їх завдання – вивчити та протестувати кращі світові практики та пріоритетні методики викладання курсу, відпрацювати механізми його ефективної інтеграції та адаптувати реалізацію необхідних технологічних рішень під можливості інших навчальних закладів. Крім того, на порядку денному – практична підготовка та підтримка вчителів з метою їх адаптації до нововведень і формування нового професійного досвіду.

Ініціатива створення такої експериментальної освітньої платформи народилася не раптово: його фундаментальна користь описана світовою спільнотою, на яку ми так звикли спиратися, вникаючи у тонкощі навчальних планів, специфіку ринку праці та потреби наших дітей. Але тут головне результат, а Україна, на щастя, на сьогоднішній день має у своєму розпорядженні такий незамінний ресурс, як школи «нового покоління», що здатні послужити прикладом успішного впровадження раннього програмування, запустивши незворотний процес його масштабування у межах столиці та навіть країни.

Чи можливо все це? Більш ніж. Раннє програмування – реальність і потреба сучасної цифрової епохи. І, коли стимул – діти, то труднощі на старті – не загроза.

Кейс №2: Зрозуміти, проаналізувати та усвідомити переваги

У даний час технології на кшталт імпульсам: як тільки відчуття користувачів змінюються, а можливості розширюються, більшість держав реагують різким ривком у просуванні вперед. Починають адаптувати і людей, і ринок праці до змін, хапаючи за хвіст поточні тенденції.

Ще років 10 років тому всі рефлексували по-різному – хто приймав інноваційне середовище швидше, той і отримував перевагу у розвитку. Так на поверхні виявилися, зокрема, проекти з модернізації освітніх програм. Притому, ставка на них була безпрограшною.

На тлі абсолютно різних успіхів різних держав на даному шляху всіх їх роками об’єднує одна глобальна проблема: нестача гнучких кваліфікованих кадрів із навичками критичного мислення, роботи з ІКТ і взаємодії з інноваційним програмним забезпеченням, що є основою всіх споживаних технологій.

Кілька років тому світове співтовариство вчепилося зубами у ще не розкручений на той момент термін «раннє програмування». Це сталося не випадково: його вивчення вкладається у потреби будь-якої сучасної професії, дає розуміння принципу роботи технологічних рішень і продуктів, і формує якісно нове покоління працівників, здатних впливати не лише на своє майбутнє, а й на майбутнє розвитку цілих індустрій і держави.

Де на цій «карті нагальних змін» Україна? Нелінійно промацує ґрунт там, де його вже потрібно орати щосили, вирощуючи з дітей майбутніх конкурентоспроможних фахівців. Притому суть цього процесу – не вскочити до трендової тусовки, тримаючи за руку учнів і вчителів. Україна відстає у своїх діях від ринку власних потреб: за українських програмістів західники борються, як на війні, а сама українська IT-індустрія вже не один рік відчуває жорстку кадрову нестачу.

Кейс №3: Українське освітнє середовище дозріло до змін і готове до нового досвіду

Яка готовність українських школярів до вивчення програмування? Без перебільшення стовідсоткова – дітям, незалежно від середовища існування та базових можливостей, властиво пізнавати все нове. Їм імпонує цифровий світ і те, як він себе проявляє.

А вчителів? Варіюється в залежності від вікової категорії, кваліфікації та обізнаності щодо потреб сучасної освіти й ринку праці. Але, проведена у рамках чергового EdCamp презентація проекту «Раннє програмування у школах» показала, що в цілому аудиторія українських викладачів із різних куточків країни дуже податлива, відкрита до нового досвіду й намагається вникати у тонкощі нових практик й методик викладання. Тут варто нагадати, що EdСamp Ukraine є найбільшим незалежним освітнім рухом у країні, до якого не просто так приєдналися понад 15 000 педагогів.

Безумовно, розуміння багатьох речей, безпосередньо пов’язаних з інноваційними технологіями, дається легко не всім. Але навіть ті, хто вчив ще ті покоління дітей, які жили без гаджетів й інтернету, демонструють високий рівень залучення у щось альтернативне класичній освітній системі.

Раннє програмування не стало для більшості відкриттям – це давно наболіле питання як у дітей, так і у батьків, а тому викладачі знайомі з факультативною практикою поза шкільними стінами. Але переваг для себе безпосередньо в рамках навчальної програми поки що не бачать, хоч і дуже на них розраховують. Наша мета сьогодні – не брендувати раннє програмування, а об’єднати зусилля для того, щоб перспективи та можливості освоєння даного предмету у школах були зрозумілі та доступні всім. Зробити це, не зачепивши больові точки специфіки українського шкільництва й викладання, можливо, буде непросто. Ну а де було легко? Питаннями плавної зміни курсів підготовки вчителів і методик навчання дітей досі опікуються навіть у тих країнах, де це вже працює на рівні національної стратегії. Тому що потенційні вигоди величезні.

Навчання програмуванню – більше, ніж просто допомогти дітям зрозуміти технології, які вони використовують. І більше, ніж просто дати вчителям можливість практикувати новий предмет. Воно фундаментально змінює погляд на технології, перетворюючи дітей із пасивних споживачів на активних виробників. Кар’єра ж вчителя у даному контексті набуває особливої ​​цінності та сенсу: кваліфікована практика впливає на успішну самореалізацію, а можливість підготувати дітей до гідного майбутнього – безцінний внесок до фундаменту життєдіяльності суспільства.

Кейс №4: Кращі практичні рішення з вивчення раннього програмування лежать на поверхні

У світовій практиці навчання ранньому програмуванню та його викладанню часто зводяться до використання однієї інтегрованої універсальної онлайн-платформи, що об’єднує ці процеси й дозволяє швидко адаптувати кращі методики у класі. Звичайно ж, будь-яка практика викладання цього предмету заохочується, і професійну підготовку викладачів ніхто не скасовував. Суть у тому, що ці навички легко здобуваються, і їх відсутність на старті не є вагомим аргументом відкладати впровадження курсу раннього програмування у школах на «кращі» часи.

Code.org – найбільша міжнародна некомерційна безкоштовна онлайн-платформа, що користується сьогодні найбільшим попитом серед учнів і вчителів. На базі цієї платфоми тільки у США кожна з 10 шкіл вчить дітей програмувати, бо американська статистика сигналізує, що до 2020 року зайнятість, пов’язана з ІКТ і програмуванням, зросте на 22%.

Для того, щоб почати вивчати програмування на базі Code.org, не знадобиться ніяких глобальних заходів, яких так бояться більшість освітніх систем у період трансформації. Досить вивчити надані нею можливості, адаптувати на потрібній мові та інтегрувати у навчальну програму досвідченими руками в рамках необхідного курсу програмування. Важливий момент – вчитися можна дистанційно, а це благодатний шлях до самореалізації для дітей з особливими потребами.

Тобто, по суті, цей той конкретний випадок, коли немає необхідності винаходити велосипед і підтягувати тонну зарубіжного ресурсу, щоб потім шукати лазівки для його включення в Інформатику. У цей предмет просто треба вдихнути життя, щоб він не викликав у дітей здригання, а у батьків – рефлекс пошуку коштів для оплати дитині репетитора-айтішника.

Аналогічна ситуація і з базовими мовами програмування. Найпопулярніші та найефективніші з них – Scratch, Phyton і Java – випробувані багаторічною світовою практикою вивчення й викладання у школах серед дітей різних вікових груп. Це основа основ, що так само легко адаптується до технологічних можливостей будь-якої середньоосвітньої установи.

Фактично, Захід давно забезпечив нас рішеннями, що дозволяють без глобальних зусиль дати дітям і вчителям шанс отримати найпрогресивніші й надважливі навички та компетенції на даному етапі життя. І часу на «подумати» у нас більше немає – тільки на «вступати у гру» та діяти.

Автор: Юрій Чубатюк


Читайте також:

Час коду: які перспективи та можливості дає вивчення раннього програмування у школах?

«Цифрове дитинство» вже настало: навіщо кожній дитині потрібно вчити мови програмування?

Коментарi