Київ СМАРТ СІТІ 2020, розумне місто, умный город, Киев, Лондон, Ханджоу, Гонконг, Лас-Вегас

Джерело biz.nv.ua

Тема smart-city вже не один рік – ласий шматок для експертів всіх мастей. Притому смакують його навіть ті, хто до сих пір слабо уявляє собі, що ж це таке. Здавалося б, справи йдуть добре: у новій версії рейтингу 126 інноваційних країн світу Україна за рік піднялася з 50-го на 43-е місце. Ще у 2015 ми займали 64 позицію, а, значить, всього за три роки підстрибнули відразу на 20 рядків. Складаючи цю «таблицю успішності», автори враховують як наявність інноваційного потенціалу, так і умови для його втілення. Тоді чому ми досі не показали собі і світу ані те, ані інше?

Ілюзорні перспективи

Українські розробники сьогодні цілком здатні сформувати дієву концепцію smart-city. І рівень існуючих пропозицій на ринку дозволить цій концепції запрацювати на практиці. Але ініціатива, як і раніше, карається або, як мінімум, включає в себе труднощі – від узгодження до реалізації.

У Києві вже не перший рік проходить міжнародна професійна виставка і конференція Smart Building, яка намагається показати, зокрема, українські досягнення в галузі інтелектуальних систем і автоматизації, а також smart-рішень для створення розумного міста. У 2017 році захід навіть проходив за підтримки КМДА та ряду організацій, що представляли інші міста України. Але далі обговорень проекти поки не просунулися.

Підтвердження тому й концепція «Київ СМАРТ СІТІ 2020», прийнята містом восени минулого року. Відповідно до проекту за три роки столиця має обрости інноваційними технологіями для максимально прозорого управління містом, забезпечити надання якісних житлово-комунальних послуг і швидке реагування на потреби киян. Але поки що справа з мертвої точки не рухається.

Проблематика smart-city в українських реалія

Smart-city залишатиметься утопічним проектом, допоки не буде підготовлено ґрунт для його повноцінної реалізації. Першочергові завдання зараз такі:

Фінанси. Великомасштабна автоматизація та впровадження інновацій вимагають ресурсів, яких зараз місту не вистачає. Рішенням може бути коректний і ґрунтовний діалог між місцевою владою та бізнесом.

Ініціатива. Smart-city повинен розвиватися стратегічно з адміністрацією в ролі провідника змін. Вона ж повинна враховувати й обробляти всі пропозиції, що надходять у цьому ключі від розробників, девелоперів, приватних забудовників і потенційних виконавців.

Прозорість. Для будь-якого проекту з безліччю учасників важлива ясність і передбачуваність дій на всіх етапах. В першу чергу, це, звичайно, стосується влади. Місця для корупції тут бути не може.

Кадри. Для якісного виконання проекту необхідна велика кількість працівників і обслуговуючого персоналу. Підготовка та залучення кваліфікованих фахівців – завдання, що потребує нагального вирішення.

Менталітет. Основою для побудови smart-city є інтернет. В Україні, згідно зі звітом «Digital in 2018», складеного міжнародним агентством «We are social», лише 25,59 млн. осіб (58% населення) користуються інтернетом. Мобільним інтернетом – близько 19 млн. українців (42% населення). І справа тут не лише у соціально-економічному факторі, а й у ментальному. Підвищити інтерес можна за допомогою освітніх та просвітницьких ініціатив, які навчать жителів усвідомлено підходити до взаємодії з міським середовищем.

Інфраструктура. Технології smart-city не створюють інфраструктуру міста, а вдосконалюють. Впроваджувати інновації без бази – все одно що намагатися посадити літак без посадкової смуги. За даними Інституту громадянського суспільства, сьогодні Київ відчуває сильне перевантаження інженерної, транспортної та соціальної інфраструктур. У столиці проблеми з дорогами та комунікаціями, з координацією громадського транспорту, з відсутністю узгодженого планування розвитку територій.

Безпека. Технічна сторона, пов’язана з прийняттям рішень із урахуванням даних, безпосередньо залежить від точності самих даних. А тому потрібно буде створити надійну систему стандартизації для їх введення та захисту. Крім того, інфраструктура smart-city вимагає постійного моніторингу та регулярного своєчасного обслуговування.

Під лежачий камінь вода не тече

З труднощами впровадження smart-city стикаються в усьому світі, а на їх подолання йдуть роки й величезні кошти. Для України може бути вкрай корисним вивчити досвід інших країн у цьому питанні.

Місцева влада розумних міст у Штатах була шокована витратами, необхідними на впровадження системи smart-city. Йшлося про мільярди доларів тільки на етапі реалізації проекту. А, коли виявилося, що на окупність нововведень знадобиться кілька років, – хотіла й зовсім від них відмовитися. Однак, мета виправдала вкладені ресурси.

У Нідерландах Національна академія Амстердама більше десяти років тісно співпрацювала з промисловим сектором по впровадженню технологій AI в інфраструктуру, перш ніж досягти хоч якогось результату. На даний момент лабораторії інтелектуальних сенсорних інформаційних систем, Qualcomm-QUVA, Delta UvA-Bosch і Amlab є одними з кращих світових прикладів взаємодії наукового підходу та практичного застосування AI. Але до цього їх привели великі інвестиційні вливання й тривалі переговори з місцевою владою.

Британці досягли найбільшого успіху у міських системах безпеки, але вже не раз заявляли про те, що автоматизація міста – тривалий і трудомісткий процес, що вимагає перегляду стратегії з року в рік. З цією метою вчені, розробники, влада та інвестори регулярно сідають за стіл переговорів – то вносячи чергові зміни до концепції smart-city, то адаптуючи її під нові побажання й запити громадян.

І навіть у передовому Китаї, де влада сама ініціювала інтелектуалізацію міст, довелося витратити не один рік, щоб прийти до повної згоди з громадянами: люди не були готові пожертвувати своїми особистими даними заради глобальної безпеки, керованої AI.

Звідки черпати натхнення?

У Нью-Йорку місцева влада дала добро на запуск автоматизованих систем і додатків для поліпшення трафіку. Так вдалося частково вирішити проблему сильних заторів і налагодити експлуатацію паркінгів у спеціально призначених місцях. Смарт-рішення також спростило життя велосипедистам, які можуть вільно добиратися до бажаних локацій в умовах масового руху транспорту.

У Лас-Вегасі інтелектуальні давачі використовуються для управління світлофорами, аналізуючи екологічну проблематику міста: вони враховують не лише умови пересування транспорту та завантаженість доріг, а й рівень вуглекислого газу в повітрі.

В Амстердамі головна мета – скоротити споживання енергії та підвищити рівень безпеки мешканців. Для цього нідерландці використовують розумні сонячні батареї з тепловими давачами, а також встановлюють інтелектуальні світлодіодні ліхтарі по всьому місту. Так вони не лише економлять на електроенергії до 13 млрд. дол. на рік, але й знижують ризик злочинної загрози для пішоходів: пристрої забезпечені давачами реагування на різкі рухи тіла й регулюють рівень освітленості в залежності від ситуації на вулиці.

У Лондоні розробку плану з перетворення столиці на «розумне місто» розгорнули одразу після Олімпійських ігор у 2012 році. Британці чітко визначили реальні провали існуючої міської системи й окреслили кращі напрямки її розвитку. Перша частина плану передбачала вдосконалення роботи вже існуючих систем, проведення роз’яснювальної роботи серед городян і налагодження відносин із девелоперами. Друга частина плану полягала в самому впровадженні інновацій в інфраструктуру. На даному етапі британці працюють над розвитком оновленої концепції проекту.

У Гонконзі технології штучного інтелекту для smart-city використовуються у виробництві, логістиці, комунальних послугах і в будівельних системах на міському рівні. Існують платформи для аналізу та реагування на несприятливі кліматичні умови, для створення більш зелених будівель, для обліку води та підвищення енергоефективності, для скорочення відходів і мінімізації викидів вуглекислого газу. Крім того, інтелектуальні технології застосовуються в місцевих лікарнях – для спрощення графіку роботи медперсоналу, і в адміністративних центрах – для спрощення процесу обробки та видачі документів. У найближчому майбутньому місто планує збільшити кількість давачів для вирішення проблем із заторами й створити інтелектуальну платформу e-Identity. Так кожен мешканець отримає надійну автентифікацію для доступу до будь-яких послуг у приватних і міських онлайн-сервісах.

Ще одне місто у Китаї – Ханджоу – відоме своєю унікальною інтелектуальною міською системою City Brain. З 2016 року AI аналізує всі дані мегаполісу, що надходять до загальної системи моніторингу за допомогою розумних давачів. Відомо, що завдяки проекту, на думку авторитетного видання New Scientist, місто досягло неосяжних успіхів у боротьбі зі злочинністю, транспортними пригодами та дорожніми заторами. City Brain не лише попереджає владу про надзвичайні ситуації та кризи, а й завчасно повідомляє громадянам про несприятливі погодні умови та ймовірні труднощі на вулицях і дорогах. Для злагодженої комплексної роботи системі необхідні особисті дані всіх городян, на що вони надають особисту згоду з метою поліпшення якості життя. Влада Ханджоу, в свою чергу, гарантує повну безпеку використання конфіденційної інформації.

Smart-city – не утопія сама по собі. Утопією його роблять маніпуляції на темі й відсутність реальних дій. Однак, потенціал для втілення є. Головне – бути реалістами та не чекати, що все владнається само по собі за помахом чарівної smart-палички.

Юрій Чубатюк, президент групи компаній Everest