Читайте також на tech.liga.net

Реалізація концепції «Нова українська школа» і ставка на фінську модель освіти викликає непорозуміння. Ми пішли хибним шляхом, запозичивши досвід, що відверто не вписується у наші реалії. І, за великим рахунком, були не готові до впровадження ніякого з нині існуючих в принципі. У той же час, українські школярі ще не встигли відчути це на собі повною мірою. А серед викладачів уже чимало таких, які розуміють, в якому напрямку потрібно рухатися, аби трансформувати проблему в її рішення. Більше того, динаміка ринку сучасних технологій показує готовність бізнесу стати частиною цих важливих подій.

У нас ще є час створити сучасну й ефективну освітню екосистему дітям. І доступні для самореалізації умови вчителям. Але для цього держава повинна зробити ставку не на стандартизацію, а на інтеграцію і кооперацію. Саме так ми зможемо привести до українських шкіл не лише реальні інновації, але й реальні інвестиції.

Як не впустити можливість і що нам пропонує держава сьогодні?

На тлі неоднозначності самої шкільної реформи подає надії, поза будь-якої іронії, представлений на громадський розгляд 25 жовтня проект наказу МОН «Про затвердження Положення про інституційну форму здобуття загальної середньої освіти».

Що конкретно пропонує МОН? Національну освітню електронну платформу, яка, зокрема, надасть можливість змінити існуючий нині порядок отримання загальної середньої освіти за наступними інституційними формами: очна (денна, вечірня), заочна, дистанційна та нова – «мережева». Сюди ж увійдуть запропоновані раніше «е-підручники» і онлайн-сервіси, що забезпечують доступ до базових освітніх інструментів: навчальним планам і матеріалам, переліку предметів, методик і самих шкіл, консультаційної підтримки учнів і вчителів, хмарного функціоналу для взаємодії з іншими загальноосвітніми закладами між собою.

Ключова з усіх заявлених цілей – зробити середню освіту в Україні доступною для кожного, а її отримання – адаптувати під персональні потреби учнів. Особливу увагу обіцяють приділити дітям з обмеженими можливостями, дітям із зони АТО і переселенців, а також дітям українських діаспор за кордоном.
Крім того, таким чином держава, зокрема, має намір залучити до навчальних закладів ряд додаткових ресурсів, брак яких, як відомо, сьогодні є однією з перепон у реалізації реформи: матеріальні, технічні, інформаційні, кадрові, навчально-методичні.

Теоретично, якщо запущений зараз «корабель» не зіб’ється з правильного курсу на початку шляху, то у держави є всі шанси долучити до запуску проекту правильних партнерів. А у дітей – нарешті доторкнутися до технологій. Створення такої е-платформи є приводом для максимального фокусування уваги з боку громадськості, бізнесу та самих чиновників. І якщо останні покажуть відкритість до співпраці, а решта – продемонструють інтерес і проявлять гнучкість, то рано чи пізно ми отримаємо ту саму «інноваційну освітню екосистему».

Які освітні кейси з онлайн навчання в пріоритеті на Заході?

Онлайн-аутсорсінг. Виконання базових функцій викладачами «вручну» у західному світі – пережиток минулого. Цифрові освітні платформи беруть на себе весь спектр обтяжливих завдань: прийом-набір учнів, їх тестування, контроль відвідуваності, складання шкільних планів і програм, підбір підручників, оцінка успішності конкретного учня і класу в цілому, обмін досвідом між вчителями та навчальним контентом між учнями. Це спрощує життя всім.

Свобода вибору. Діти та їхні батьки самі вирішують, яка форма навчання їм підходить, і жодна з них не вважається неповноцінною. Найбільш прогресивна – дистанційна, адже сучасні хмарні сервіси дозволяють не лише пройти базовий навчальний план, але й включити в нього додаткові програми, спираючись на індивідуальні здібності дитини. Школи, в свою чергу, не зобов’язані мати певну дисциплінарну спрямованість – ставка робиться на максимально широкий спектр прикладних та онлайн методик.

Інтеграція та обмін досвідом. Реальна мережева освітня платформа – це ефективна комбінація кращих доступних навчальних практик на базі передового програмного забезпечення. А також повний доступ до онлайн ресурсів, що дозволяє інтегрувати інноваційні рішення й просувати власний досвід в рамках глобального співробітництва. Без цього ми б сьогодні просто не мали доступу до інновацій.
Інвестиційна обґрунтованість. Бізнес – головний постачальник інновацій. В рамках як приватного, так і державного співробітництва, західні школи отримують цифрові продукти та рішення для реалізації навчальних програм. А мережеві освітні платформи підтримуються за допомогою використання цільового програмного забезпечення та якісних адміністративних IT-послуг.

Загальнодоступність. На Заході останні років 5 на освітні онлайн платформи дивляться крізь призму співвідношення соціальної користі і фідбеку від їх споживання. Мережева освіта не тільки забезпечує доступ кожного до вибору дисциплін/методик/форми супроводу навчання. Але й до вибору безпосередньо самої платформи – їх багато. Це стимулює постачальників цифрових сервісів вдосконалити свої рішення і формувати на них попит на основі побажань освітнього сектору.

В цілому, вже зараз зрозуміло, що онлайн освіта виграє по багатьом параметрам: доступність, демократичність, універсальність, вигода. Рано чи пізно це призведе до того, що офлайн-формат залишиться в нішах, де принцип «учень-учитель» необхідний виключно для опанування вузькоспеціалізованих практик. Але це не означає, що школи перестануть існувати, а викладачі залишаться без роботи. Просто і ті, і інші вийдуть на новий рівень професійних можливостей.

Які приклади в цьому напрямку нам потрібно вивчити?

Навчальні заклади США і Європи почали експериментувати з онлайн інструментами для розширення дистанційного доступу до дисциплін ще на початку 2000-х років. А вже через 5 років технології перетворили онлайн освіту з тренду на характерну ознаку інноваційного середовища.

США, безумовно, є світовим лідером у цьому напрямку. Одним із перших прогресивних проектів у даній області стала платформа Coursera (2012 рік), яка сьогодні популярна в багатьох країнах світу. Вона використовує підхід masterу learning – навчання, орієнтоване на повне засвоєння матеріалу, і розрахована на очну, дистанційну та змішані форми навчання. Для цього застосовуються різні принципи: гейміфікація, інтерактивні тестування, онлайн супровід учнів. Відомі «старожили» – Mosaica Online і K-12 Inc., що працюють на ринку майже 15 років і охоплюють початкову та середню школи. А одним із кращих нових продуктів для шкіл сьогодні вважається платформа «Google Apps Education Edition» – багатофункціональний web-додаток на основі хмарних технологій, що надають учням і викладачам повний спектр можливостей для ефективного навчання та спільної роботи. Платформа «озброєна» набором передових цифрових інструментів, які підтримують всі операційні системи і клієнтські програми, які використовуються навчальними закладами Штатів. Ключові напрямки – дистанційне навчання, глобальна комунікаційна панель, комбінація теоретичних та інтерактивних методик і вільний безкоштовний доступ до всіх сервісів. Він можливий з будь-якого мобільного або комп’ютерного пристрою, тому платформа визнана універсальною IT-технологією для роботи в освітньому секторі.

У Євросоюзі не менш популярний проект Coursera. Предмет для гордості в числі своїх продуктів – онлайн академія European Schoolnet. Але вона пропонує курси, в першу чергу, для вчителів – початкових і середніх класів, а також методики онлайн супроводу заочників за принципом Massive Open Online Course (MOOC). Базовою цифровою платформою, яка об’єднує всі школи і відповідає за дистанційне навчання дітей, є eTweening. Сьогодні вона об’єднує майже 200 тисяч шкіл по всій Європі, понад 600 тисяч вчителів і близько 80 тисяч освітніх проектів на базі інноваційних підходів до навчання школярів.

В Індії найкраще прижилася одна з найпопулярніших сьогодні діючих онлайн платформ для школярів E-Learning. Завдяки їй ефективність початкової та середньої освіти в індійських школах лише за останні два роки зросла майже на 30%. В цілому продукту вже більше 13 років. Платформа надає індивідуальні та колективні онлайн курси, завдання і тести з базових та інноваційних дисциплін, інтерактивні онлайн методики, відео-чатінг, а також забезпечує контроль і аналіз успішності учнів і коригування занять і вибору предметів. Але особливу популярність проект придбав завдяки концепції «супутникових класів», що передбачає проведення в режимі реального часу широкомовних навчальних лекцій із різних куточків світу. Тобто, виконуючи свою основну функцію у вигляді надання повноцінного дистанційного навчання, платформа при цьому не обмежена місцем розташування, часом і середовищем.

Більш того, завдяки зусиллям бізнесу, дистанційне онлайн навчання з 2016 року стало доступним навіть в Африці – соціальний безкоштовний мережевий проект eLearnAfrica націлений на полегшення доступу до знань для африканських дітей і пропонує якісні освітні інструменти та контент.

Як не зарубати ініціативу на корені?

Варто розуміти, що цифровізація освітнього сектору передбачає неминучість приватно-державного партнерства. Тут є місце і стартапам, і компаніям-інтеграторам, і міжнародним інвесторам, і громадським організаціям-грантовикам, і популярним нині волонтерським рухам. Встановивши з кожним із гравців тісний зв’язок і визначивши роль кожного в цьому процесі, держава отримає дійсно працюючу платформу. Тим більше, що в Україні вже є ініціатори зі створення аналогових онлайн продуктів у сфері освіти за підтримки приватних інвестицій.

Наприклад, непогані онлайн кейси за принципом західників пропонують розробники українського проекту Educational Era. Тут вам і курси підвищення кваліфікації для вчителів, і опції для дистанційного керування початковими класами, і лайфхаки з онлайн супроводу дітей-школярів з особливими потребами, і загальноосвітні західні практики під вивчення та інтеграцію.

Практичний досвід роботи у даній області має цифровий проект Освіторія. Його творці – волонтерська громадська організація – намагаються актуалізувати і запустити в обіг сучасні онлайн методики навчання за міжнародними стандартами.

Тобто, по суті, все, що зараз необхідно українським реформаторам у першу чергу, – це озброїтися вже активізованим ресурсом у вигляді людей, технологій і пропозицій. Якщо ми сформуємо нестійке рішення і провалимо його запуск зараз, то після вже не скоро зможемо підняти на нього попит безпосередньо в Україні.

Юрій Чубатюк, президент групи компаній Everest