Англійці припускають, що соціальні роботи продемонструють виняткову ефективність у вивченні ряду вузькоспеціалізованих предметів, зокрема, можуть бути корисними в роботі з формування словникового запасу дитини та її вміння працювати з числами. Проте, існуючі вже сьогодні технічні обмеження, особливо щодо розпізнавання мови та здатності до соціальної взаємодії таких розумних машин із людьми, стає очевидно, що їх роль все одно буде в значній мірі обмежена роллю викладачів, вважають вчені. Принаймні в доступному для огляду майбутньому.

Відповідне дослідження провів професор у галузі робототехніки Тоні Белпаме з Університету Плімута та Університету Гента. В області соціальної робототехніки вчений успішно працює вже протягом приблизно двох десятиліть.

За його словами, в останні роки дослідники роблять ставки на так званих соціальних роботів для навчальних закладів, а не безпосередньо на тих, що могли б використовуватися конкретно для вивчення певних предметів, – наприклад, технологій і математики. «Виходить, що такі роботи фактично можуть викладати, хоча насправді ретельно вивчити конкретний предмет буде реально виключно за допомогою професійного живого викладача. Проблематика пов’язана зі значним тиском на навчальні бюджети й сучасними закликами до введення персоналізованого навчання за допомогою штучного інтелекту. Це звузило пошук технологічних рішень серед розробників», – пояснив Белпаме.

Вчений зазначив, що у найширшому сенсі соціальні роботи дійсно можуть стати частиною освітньої інфраструктури. Але при цьому не зможуть здійснювати той реальний, звичний нам усім аналіз – і учнівських умінь, і існуючих ресурсномістких освітніх процесів, до яких звикли люди. «Скоріш за все, такі роботи звільнять дорогоцінний час для вчителів і дозволять зосередитися на тому, що вони, насправді, роблять найкраще, – забезпечити всебічний, емпатичний і корисний освітній досвід для дитини», – підкреслив Тоні Белпаме.

У додатковому поточному дослідженні даної теми, складеному спільно з вченими Єльського університету та Університету Цукуби, також був проведений огляд більш ніж 100 опублікованих наукових статей щодо того, коли, де і яким чином роботи були ефективні для посилення результатів навчання. Виявилося, що всі існуючі на сьогодні соціальні роботи мають обмеження у розумінні та сприйнятті людської мови та людських потреб. Особливо, коли вони спілкуються з дітьми. А тому про забезпечення ними шкіл з метою заміни викладачів у найближчій перспективі навіть не може йти мови.

У дослідженні також йдеться про те, що введення соціальних роботів до шкільної програми станом наразі може створювати значні проблеми з логістикою та нести певні ризики у психологічному контексті. Адже діти поки що не готові до такої взаємодії й можуть неправильно подавати запити та реагувати на їх виконання.

У своєму висновку автори додають: «Поруч із практичними міркуваннями про впровадження роботів в освіті існують також етичні проблеми. Чи справді ми хочемо перенести процес навчання на плечі штучного інтелекту? Чи хочемо передати освіту машинам? В цілому, учні позитивно ставляться до такої перспективи, але батьки й викладачі ставляться до неї більш упереджено».

Власне, цілком ймовірно, що класні кімнати майбутнього дійсно матимуть соціальних ботів, проте виключно в якості допомоги для вчителя-людини.